Views Comments Previous Next Search

Некролог на смерть писателя Арсентия Струка

Вечная память!

Арсентий СТРУК

На 76 году жизни скончался  известный русский и украинский поэт, прозаик, переводчик; активный популяризатор украинской литературы, один из активистов украинской общины Калуги, поборник дружбы и сотрудничества между народами Украины и России, большой друг нашей Библиотеки, Арсентий Данилович Струк (Епишенков).

Биография писателя — это уже увлекательная книга о морском штурмане и офицере-зенитчике, инженере-теплоэнергетике, путешественнике и участнике строительства советских заводов, телеведущем, авторе 30 фильмов, помощнике губернатора, чутком редакторе и участнике земского движения, избранного «За личный вклад в развитие национальной культуры и совершенствование общественных отношений» членом-корреспондентом Петровской академии наук и искусств. А.Д. Струк — член совета по украинской литературе Международного сообщества писательских союзов, член межэтнического совета при губернаторе Калужской области, лауреат нескольких литературных премий…

Он — автор 24 книг прозы, поэзии, публицистики. Перевел на русский язык и издал шесть книг своих побратимов, украинских писателей.

Представленная в Библиотеке украинской литературы экспозиция, окрывшаяся 11 октября, представляет часть богатого творческого наследия Арсентия Струка — книги стихов, прозы, публицистики и уникальный альбом «Запечатленные мгновения. Жизнь и творчество в фотографиях», которые переданы в фонд нашей Библиотеки.

Виталий Крикуненко, заместитель директора Государственного учреждения культуры г. Москвы «Библиотека украинской литературы», член Союзов писателей России и  Украины

 

 

 

 

 

 

 

 

ЗАПОВІТНІ СТРОФИ

 

Арсентій СТРУК

 

***

Мої крила — це Росія й Україна,

Дві надії, дві любові, дві жаги,

Дві руки, що обіймають міцно сина.

Два краї, що позмикали береги.

 

Гордий тим, що з України —  батьків корінь.

Що в Росії — корінь материн і мій.

Що я  — двічі слов`янин, що в непокорі

Дух мій вільний не згубився між завій.

 

Дзвін від Київської древньої Софії

Чую я біля Московського Кремля.

І слов`янська нерозгадана стихіz —

Серцевина мого пращура й моя.

 

МОВА

 

Ця мова буде жити вічно

Попри відступників од роду.

Вона лірично і епічно

Думки століть несе народу.

 

Вона пізнала Січ і волю,

І завойовників навалу,

Страждала від образ і болю,

Та на коліна не ставала.

 

І в третьому тисячолітті,

Що вже воно не за горами, —

Пребуде, неповторна, в світі,

Мов джерело цілюще з нами.

 

(З книги українських поезій «Лелеки», що її російський громадянин і письменник Арсен Струк написав та видав у рідній Калузі наприкінці 1990-х років).

Рассказать друзьям
0 комментариевпожаловаться

Комментарии

Подписаться
Комментарии загружаются
чтобы можно было оставлять комментарии.